И глубину добра и бесполезность зла
Словами передать возможно лишь отчасти.
Не описать тоски, сердечного тепла,
Утраты горечь, безмятежность счастья.
Слова – лишь мостик, меж сердцами связь,
Возможность чувствам отыскать дорогу
Из сердца. Чтоб текла оттуда грязь,
Или любовь и славословье Богу.
Виктор Шпайзер,
Кассель, Германия
Хочу я быть покорным Свету,
Но мочи быть покорным нету.
Соприкасаюсь я со тьмой
И лишь Христос - Спаситель мой.
Обычное — уже само по себе чудо! Я только записываю его. Возможно, что я немного подсвечиваю вещи, как осветитель на полузатемненной сцене. Но это неверно! В действительности сцена совсем не затемнена. Она полна дневного света. Потому люди зажмуривают глаза и видят так мало.
Франц Кафка e-mail автора:viktor.speiser@gmail.com
Прочитано 5943 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Пусть вытечет грязища до конца! Комментарий автора: Пусть Бог очистит верные сердца!
Ведь вера - состояние сердец,
Познавших, как же рядом к ним Творец.
ученик (Михаил Бузин)
2010-06-11 09:06:20
Здравствуй, Виктор! С возвращением...
А ты , судя по стиху, изменился - чувствуется зрелость. Философские умопостроения на пустом не родятся. Ну, а коли сердце почистил, то тогда на нём только "крины сельные" цвести будут, а не фекальные стоки из него журчать...
Так что давай, брат, не ленись, радуй нас своими Новыми стихами. С уважением Михаил.
Комментарий автора: Привет Михаил! Спаси Господь, что не забываешь. Бог в помощь!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
