„Земне життя не для забав,
Будь ковалем своєї долі!”
І власне щастя здобував
В непогамованій сваволі.
Здавалася близькою ціль,
Здавалося, що шлях пробито,
Але кінцем усіх зусиль
Ставало бабине корито.
Навіщо війни, нащо герць,
Хоч, кажуть, в нім перемагаю,
Однак солом’яний вінець
На голові за битви маю.
Прийшло прозріння крізь жалі,
Крізь біль і подвиги непевні:
Усі зусилля на землі
Без Господа Отця даремні,
Усі зусилля на землі
Без Господа Христа даремні,
Усі зусилля на землі
Без Духа-Господа даремні!
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Шаги к Святому Духу. - Leon_50 Как по ступеням вверх, к Богу, к нашему Господу, поднимается каждый христианин от одного состояния к другому: от грешника, рожденного для смерти обычного человека из плоти греха, через несколько особых переживаний всегда индивидуальных, через погоружение, а потом ещё и погружение в Св. Дух так и обычный плотский человек поднимается вверх, к вершинам Богопознания, когда каждая из преодоленных вершин кажется уже маленьким пригорком, а впереди возвышается новая ещё непокоренная тобой вершина, издали кажется неприступной, но вот с Божьей помощью подошел к ней, и видны уже подходы и тропы, по которым поднимались до тебя "пилигримы", ищущие в Святом Писании руководство к новому подьему. И вот ещё один этап пройден. так без конца, до самой физической смерти туда, где Господь наш нам приготовил уже нерукотворный город... Это так восхитительно и полезно для каждого человека...
