Жизнь учит нас каждую секунду, каждую минуту, каждый миг. И если этот урок не усваивается, наказывает и испытывает до тех пор, пока не усвоится он.
Конечно, мы сопротивляемся как можем, но чем больше что-то предпринимаем против Жизни, тем больше противодействия обратного встречаем.
А чему же учит Она, чего желает от нас добиться? Если и задаётся кто этими вопросами, то ища в сложностях и лабиринтах всяческих вариантах, в итоге наблудившись в них, - либо просто отбрасывают, закапывая поглубже в сознании, либо приходят к выводу сложному, который, как сами и считают, никогда не достижим...
Что же сказать на это, что ответить и как избежать повода быть обвиненным в надменности? Скажу просто, как знаю и как оно есть, представляя себя совести всякого человека на суд, и пусть каждый поступит по удостоверению ума своего:
Жизнь учит любить!
Просто: Любить и всё! Просто: Творить её дела, - терпеть, милосердствовать, не завидовать, не превозноситься, не гордиться, не бесчинствовать, не искать своего, а пользы другому, не раздражаться, не мыслить зла, не радоваться неправде, а сорадоваться истине, всё покрывать, всему надеяться, всё переносить.
А может кто скажет обратное? Лишь тот, кто этого не имеет к сожалению, не научен делам любви. Искренне жаль его. Как же много предстоит ему ударов, - предательств, обмана, лжи, злобы, ненависти, и всякого другого рода, так полюбившегося ему зла.
Просто немыслимы узы в которые человек заключает себя собственными руками, пытаясь оспорить неоспоримое:
Что не может худое дерево приносить хороший плод, что не может из чистого источника течь грязная вода, что не может Жизнь рождать смерть!
Разве сложно это? Разве запутано и в хитросплетенных фразах лежит?
Скорее кто-то не в силах принимать обличения, рассудить и усвоить эту простую истину, думая больше, нежели соображая. Отгоняя мыслящих иначе и делающих, огорчая невежеством. И не возьмут они этого к сердцу, и нет у них столько смысла чтобы понять: они уйдут, но с кем останетесь вы? Бедные, несчастные люди, порождающие и пребывающие в горе. Смеющиеся притворно, когда сердце обливается кровью, мучимое жаждой мести за
своё неустройство, за неустройство своей жизни, самих себя, своего сознания. Считающих виновными всех, кроме себя, так и не разобравшихся в уроках, которые задала жизнь!
Жизнь учит нас каждую минуту, каждую секунду, каждый миг. Она учит нас любви...
Комментарий автора: прошу простить за возможные ошибки в орфографии, я могу быть невежда в слове, но не в познании:)
Прочитано 10823 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Да-ааа, Женя... А как ты назвал произведение свое? - *Учение Жизни*, ведь так? И резюме было неплохое. А еще лучше высказался на эту тему Павел:
- Кто думает, что он знает что-нибудь, тот ничего еще не знает так, как должно знать.
Понятно, что подобное заключение способно повергнуть в уныние, но Павел же и утешает нас, говоря:
- Но кто любит Бога, тому дано знание от Него.
А потому всегда следует быть внимательным к мыслям, к слову, к делу. И неплохое правило, - Прежде чем подумать - подумай. Слишком уж мы много грешим. Сначала мыслишка нескромная забрела, потом словцо неосторожно обронили, потом сделали что-то не то...
А потом ужасаемся, что с нами происходит? А все просто - "малая закваска квасит все тесто".
- Итак, не будем спать, как и прочие, но будем бодрствовать и трезвиться.
Впрочем, вот этот значок - :)), вселяет большую надежду...
Опасно очень, Женя! есть такой грех - тщеславие! Грех грехов. Очень хорошо о тщеславии сказал Иоанн Лествичник:
- ... Например: тщеславлюсь, когда пощусь, но когда разрешаю пост, чтобы скрыть от людей свое воздержание, опять тщеславлюсь, считая себя мудрым. Побеждаюсь тщеславием, одевшись в хорошие одежды; но и в худые одеваясь, так же тщеславлюсь. Стану говорить, побеждаюсь тщеславием; замолчу, и опять же им победился. Как ни брось сей троерожник, все один рог станет вверх.
Вот как. А потому, - БОДРСТВУЙТЕ!!!
С Богом!
Успехов.
--------
1Фесс.5:6; 1Кор.8:2,3; 1Кор.5:6.
"Лествица" 22:5 Комментарий автора: Бодрствуйте в познании премудрости, Сергей, ибо не знайте ни дня ни часа в какой придет Сын Человечиский.
Мудрость книжная приобретается в благоприятное время досуга и кто мало имеет своих занятий может приобрести мудрость. Помышлять о ней есть уже совершенство разума и БОДРСТВУЮЩИЙ ради неё скоро освободиться от забот. Итак не будем спать как и прочие, но будем бодрствовать и трезвиться.
С теплом Евгений
простов
2008-04-26 16:23:28
хорошо.и своеобразно о ИСТИНЕ ЖИЗНИ и нашего предназначения в єтом мире.
Жизнь – штука сложная - Тихонова Марина Р.S.: «Ибо невидимое Его, вечная сила Его и Божество, от создания мира через рассматривание творений видимы» (Рим.1:20)
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.